- постійний
- I
1) (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), сталий, безперервний, безупинний, нев[у]пинний, неспинний, безперестанний, безнастанний, ненастанний, повсякчасний, беззмінний, неперервний, невідступний, незмінний, неминучий, повсякденний, щохвилинний, повсякчасний, перманентний, хронічний; вічний, безкі[о]нечний, нескінченний, споконвічний (який наче не має початку й кінця); безперебійний, неухильний (який відбувається без затримок, відхилень тощо); обов'язковий, неодмінний, звичний (який завжди супроводжує когось / щось)2) (який не змінюється, зберігає свій склад, розмір, форму, силу, вияв тощо), сталий, незмінний, тривкий, стабільний, константний; капітальний, твердий, непохитний, непорушний, незла[о]мний (який твердо встановився); звичайний, звичний (завжди той самий); наскрізний (який зберігається від початку до кінця чогось); невідлучний, нерозлучний (який завжди буває при комусь / чомусь)3) (призначений для тривалого користування; який завжди є атрибутом кого / чого-н.; розрахований надовго), незмінний, неодмінний, стабільний, стаціонарний4) (який діє, працює впродовж тривалого часу, незмінно залишається ким-н.), незміннийII
Словник синонімів української мови. 2014.